Я купил метадон и сорвал всю капусту!
Все это безумие, братишка, ни к чему не приводит. Мы лишь мелькнули в этой жизни, и нас уже нет. Но я не могу перестать этим заниматься, потому что, когда я притрагиваюсь к своим закладкам, я забываю о всем на свете.
Но я ведь понимаю, что это не есть хорошо. Но, братишка, какой еще выбор у нас? Но, братишка, как? Как мне отказаться от того, что дарит мне такую нереальную свободу? Я даже не представляю, как можно справиться с этими демонами, которые разъедают мое сознание и душу.
Но пока что, я продолжаю свое безумное путешествие, пока еще нахожу вещицы, которые помогают мне поддерживать равновесие в этом безумии. Ну и, конечно же, продолжаю отбиваться от всех, кто считает, что я должен деньги. Ведь это же моя жизнь, и я решаю, каким путем пойти.
Братишка, давай, я расскажу тебе историю, что ты просто жуть умял. Ну так вот, было дело, я только что получил свою зарплату, которую нарыл на своей бездельнической работенке. И, конечно же, я был решительно настроен отдохнуть и обосрать на все эти пахнущие штанишки.
Зная, что наш братюнька-наркоманчик всегда держит неплохие закладки, я спешил навестить его, чтобы заполнить свою голову гычей. Весь план купить метадон и покурить его до отупенья уже витал в моей крутой башке.
Как только я прибыл к нему, он уже начал размахивать своим наркотическим ассортиментом. Он вытащил из шкафчика метчика и налил его на стол. Черт, это был какой-то уууух, да еще и супер горячий груз, который точно сможет отбить меня от реальности!
Но моя голова закружилась еще от одного радостного зрелища - теофедрин. Ведь эти пилюли просто улетают в космос, забирая тебя с собой. А я решил, что на этот раз буду не братишкам рассказывать, а сам их удивлять своими прыжками в небо!
Но не стоит думать, что это был мой единственный выбор. Между палочками и порошками я обнаружил апер амфетамин. Хоть он и не такой сильный, как метадон или теофедрин, но все равно дает небольшой кик и помогает снять сонливость.
Затем я увидел в углу код - мягкий вариант, но тоже не лишенный своей прелестью. Братва всегда говорит, что код чудесно отпускает и расслабляет тело, прямо как влитой для тех, кто с удовольствием проводит время внутри себя.
Но, пока я разглядывал этот наркотический рай, мой взгляд привлекли также бошки. Как же я мечтал зажечь одну, чтобы почувствовать эту приятную травяную волну, окутывающую весь мозг и дарящую еще больше нереальности. Но этот раз я решил не рисковать, и забрал с собой только метадон.
Черт, сколько же я потратил на эту химическую радость своей жизни? Я потерял счет своей копеечке, но это было сто процентов того стоило! Я знал, что этот метадон подарит мне истинное счастье и расслабленность, но, главное, - позволит на время вырваться из этой реальности, которая меня давит и задавливает каждый день. Они затягивают сильнее, чем любая болтовня, и они не оставляют шанса отпереться от их пленительного влияния. И хоть это было самое безумное и крутое безумие в моей жизни, я понимаю, что это был лишь миг наслаждения, который так легко может превратиться в ад.
Сейчас я просто сижу и отбиваюсь от всех, кому я должен денюжку. Это так сложно, когда тебе ни о чем не осталось думать, кроме как о том, где я возьму деньги на следующую психотическую поездку.
Но, братишка, я не могу отрицать, что эта поездка на метадон была сумасшедшей. Я забыл о своих проблемах, о своей головной боли, и просто хотел погрузиться в безумный мир наркотического отдыха.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
